Всесвітній день інформування про людей з ЦП (церебральний параліч)

 6 ЖОВТНЯ був Всесвітній день інформування про людей з ЦП (церебральний параліч).

За статистикою World Cerebral Palsy Day, у світі більш ніж 17 мільйонів людей з ЦП. Церебральний параліч визнаний найбільш поширеною причиною дитячої інвалідності.

Люди з ЦП та їх близькі стикаються з багатьма проблемами: недостатня підтримка держави, відсутність єдиного комплексного підходу до реабілітації, але також часом відчувають агресію, нерозуміння і дискримінацію з боку оточуючих. Основною причиною такої поведінки є низька поінформованість суспільства щодо людей з ДЦП.

Саме тому цей день існує не для свята і привітань, а для того, щоб у світі стало більше інформації щодо людей з ДЦП

Церебральний параліч (ЦП) - це порушення роботи центральної нервової системи, при якому один або кілька ділянок мозку в результаті кисневого голодування виявляються вражені і функціонують некоректно. Це призводить до того, що у дітей з ЦП деякі м'язи стають занадто розслабленими або, навпаки, занадто напруженими, через що розвиваються різні порушення рухової активності. Крім того симптомами церебрального паралічу є порушення мови, проблеми із зором і слухом, судоми, нездатність орієнтуватися в просторі та інші можливі порушення.

Зібрали кілька поширених міфів щодо людей з ЦП:

Міф 1. Церебральний параліч - обов'язково з приставкою «дитячий»

Досить поширена назва ДЦП - дитячий церебральний параліч, оскільки цей стан розвивається у плода в утробі матері або в дуже ранньому дитинстві.

Але цей стан залишається з людиною на все життя, тому в сучасній міжнародній практиці прийнято говорити «церебральний параліч», опускаючи додаткове визначення «дитячий».

 Міф 2. Церебральний параліч - це результат виключно лікарської помилки

Причина такого стану - пошкодження центральної нервової системи, яке відбувається під час внутрішньоутробного розвитку або в перші тижні і місяці життя під впливом різних факторів. До них відносяться генетика, черепно-мозкові травми у немовлят, метаболічні порушення та інфекції у майбутньої мами або у дитини (наприклад, енцефаліт і менінгіт в ранньому неонатальному періоді).

Родові травми теж можуть викликати церебральний параліч, але це відбувається рідше.

Фактор ризику - це недоношеність. Чим раніше народилася дитина і чим менше її вага, тим вище ризик. Особливо це стосується дітей, народжених раніше 28-го тижня або з вагою менше 1,5 кг.

 Міф 3. Людина з церебральним паралічем не вміє спілкуватися.

Деяким людям з ЦП дійсно важко говорити, їх мова може бути не зовсім зрозуміла оточуючим. Однак, це далеко не єдина форма комунікації. Люди з церебральним паралічем можуть використовувати комунікативні дошки, спеціальні програми на планшеті або комп'ютері.

Міф 4. Людина з церебральним паралічем навряд чи зможе стати продуктивним членом суспільства

Доступне середовище, сучасні технології і використання спеціального обладнання дають людям з церебральним паралічем можливості пересуватися, спілкуватися, вчитися, працювати і заводити друзів.

Досить важливлю є постійна фізична реабілітація для людей з ЦП, однак є ще одне важливе завдання - соціалізувати таких дітей, підлітків та молодь, щоб вони могли спілкуватися, знаходити друзів, мати хобі і здобувати професію.

У проектах для соціалізації підлітків та молоді з комплексними порушеннями розвитку від ГО "Бачити Серцем" маємо більше 80% людей з ДЦП та іншими супутніми порушеннями розвитку (порушення зору, слуху, тощо)

Дитині або людині з ЦП кожен рух, кожна написана літера, кожен крок може даватися досить складно, але вона має такі ж права, як і всі, бажання жити повноцінним життям та право на навчання та соціалізацію у суспільстві.

Джерело

Всесвітній день поширення інформації про дислексію

Читайте також:

Дислексію не можна побороти, а лише відкоригувати. Як полегшити навчання для дитини

 

Пошта довіри

 Ви питали…

 

Дякую, тим хто нарешті наважився скористатися Скринькою довіри, що біля кабінету психологічної служби. Ваші звернення свідчать про зацікавленість та вашу довіру,  а також спонукають мене до особистісного та професійного розвитку. Ще раз дякую!

 

Отже,…

 

Щодо ненависті взагалі та ненависті конкретно до когось:

Я бачу ненависть дуже потужним, рушійним почуттям, яке завжди має зворотній бік – любов. Ми не відчуваємо чогось сильного та всеохоплюючого до того, хто нам байдужий. Тож знову дякую! ;-D Стосовно другої частини коментаря, то я також інколи почуваюся безпомічною та не дуже розумною. Думаю, це буває з усіма.

 

Щодо карантину:

Я не знаю коли він буде і скільки триватиме. Коли я вчилася на психолога, нас вчили щось досліджувати і виміряти науковими методами, а гадати на кришталевій кулі чи картах Таро ні. Часом я задаюсь тим самим питанням, що і Ви: коли і скільки. Проте, не маю відповіді. Можемо посумувати з цього приводу разом…, а можемо насолоджуватись можливістю живого спілкування один з одним.

 

І про непросте…

Аноніме, ти дуже мужня людина! Жоден з фахівців не дасть тобі 100%-во працюючої поради, як впоратись з твоїми почуттями і як допомогти батькам хоч трохи порозумітисяL. Ти пишеш, що в інших дітей набагато тяжкіша доля. Можливо. Але кожному з нас перш за все болить своє, і це природньо. За роки роботи чула різні дитячі історії, пов’язані з батьками та стосунками між ними. Знаєш, хтось каже, що хоче, щоб батьки розлучилися, бо несила терпіти сварки між ними. Хтось навпаки усіма силами та хитрощами намагається поєднати дорослих, які вирішили жити окремо. Хтось розривається між татом і мамою. Але завжди це боляче, інколи до сліз, інколи до відчаю. Я, як доросла людина, хочу вибачитись перед тобою. Ми, дорослі, буваємо такими зарозумілими, думаємо, що дітям легше впоратись з тим, що відбувається. Інколи забуваємо наголошувати, що відповідальності дитини в тому, що між нами дорослими сталося, взагалі немає. Нам здається, що саме собою зрозуміло, що ми вас любимо, і ладні на все, заради вас. Наша любов може по-різному виглядати: від відвертого захоплення до бурчання про ненадіту шапку. Інколи намагаємося закидати вас подарунками. Але забуваємо, що вам потрібні звичайні речі: побути поруч, поговорити про щось (а не лише про школу та проблеми, а інколи взагалі помовчати), обійняти, подивитись разом фільм/футбол/…, не поспішати. Вибач! І я зараз абсолютно серйозно. Одне знаю абсолютно напевно: якщо ми прийшли у цей світ, значить це не просто так, НЕ ДАРЕМНО! Нас обов’язково чекає якесь диво. КОЖНОГО. Треба дочекатися. Адже веселку можна побачити лише після дощу.

 

З повагою

психолог

Олена Іванівна

 

Зі святом, колеги!

 

Роковини трагедії

 Сьогодні з учнями шостих класів говорили про цькування (булінг), його відмінність від конфлікту та суперечки. Також згадали піраміду ненависті, вершиною якої може бути така трагедія, як геноцид.

По слідах Днів позитиву

 

ДУДЛІНГ І ЗЕНТАНГЛ – КОРИСНЕ МАЛЮВАННЯ ДЛЯ ДІТЕЙ І ДОРОСЛИХ

Зентангл і дудлінг, а також їх поєднання (зендудлінг) – техніки малювання, які останнім часом набувають великої популярності. Інтерес до них пов’язаний з тим, що вони є хорошим способом розслабитися, отримати задоволення, проявити свої творчі здібності, навіть у тому випадку, якщо ви абсолютно не вмієте малювати у класичному розумінні цього слова. Ці техніки прекрасно підходять і для дорослих, і для найменших дітей, які тільки вчаться тримати малярське приладдя.

ДУДЛІНГ (від англійського doodle – несвідомий малюнок) – це малювання за допомогою простих елементів (кружечків, закорючек, ромбів, крапочок, паличок та ін.). У цьому і полягає легкість. Проте з цих простих елементів можуть складатися складні композиції, що вражають уяву. Але в основному це несвідомий малюнок, що дозволяє «відключити мозок», що відкриває дорогу чистій творчості, не скутій правилами. Таке малювання багато хто з нас застосовував, коли було нудно. Про те, що вийде в підсумку, ми не знаємо і не замислюємося, рука малює сама по собі. Чи будуть це різноманітні рослини, неіснуючі світи або просто геометричні фігури – не важливо. Головне – отримати задоволення від процесу малювання.

Дудлінг перегукується з іншою технікою малювання – зентанглом. Але в цих техніках є невелика різниця. Якщо дудлінгом можна займатися одночасно з якою-небудь іншою справою, то зентангл вимагає більшої концентрації. Цей малюнок є більш усвідомленим.

ЗЕНТАНГЛ (від zen – врівноваженість, спокій і rectangle – прямокутник) є поєднанням медитації та малювання. Традиційно для малювання зентангла використовуються квадрати 9х9 см. У квадрат поміщається який-небудь малюнок, або він довільним чином ділиться на сегменти, які, в свою чергу, заповнюються різними однотипними елементами (крапочками, кружечками, ромбиками, на що вистачить фантазії).

Зентангл допомагає розвинути зібраність, концентрацію, сприяє психологічному розвантаженню, внутрішньому заспокоєнню, покращує зорову координацію і дрібну моторику, а також розвиває творчі здібності та креативність.

Суміш цих двох технік – ЗЕНДУДЛІНГ (Zendoodling) – ідеально підходить для занять з дітьми. Найпростіший варіант – скористатися розмальовкою або контуром тварини, квітки, пташки (чого завгодно), намальованого за трафаретом, і запропонувати дитині заповнити його простими елементами, а потім їх розфарбувати. Можна ускладнити завдання – розбити малюнок на частини і заповнити отримані сегменти різними візерунками. Ще варіант – запропонувати дитині по-різному заповнити однакові зображення тварин, предметів та ін.

Джерело

Саме ці техніки були запропоновані учням нашого закладу під час тижня позитиву на початку вересня.

Результат перед вами!

Матеріали для завантаження