Почну мабуть з "у меня не все так красиво и красочно". За роки свого життя, а їх багато, я не зустрічала жодної людини, яка б не мала труднощів, секретів-таємниць, які оберігають, так званих "ляпів" та ситуацій ганьби (отож-бо, навіть так😔). Думаю, якщо Ви цікавились біографією відомих гарнюнь чи дівчат з обкладинки, ви зустрічали багато сумних підтверджень сказаного мною. Є там історії також про розлади харчування. Вони розпочинаються якось не дуже помітно: якісь зауваження щодо зовнішності, порівняння себе з кимось важливим (не на власну користь), часті стреси, непорозуміння з найріднішими. Дівчата (хоча це може трапитися і з хлопцями!) втрачають вагу, але зазвичай не помічають цього. Навколишні ж то жартують невдало, то б'ють на сполох, але порозуміння вже буває так важко віднайти. Буває і так, як у Вас, - як на гойдалці, то їм, наче не в себе, то обмежую себе в їжі. І почуття провини, яке починає роз'їдати з середини. Неприйняття себе. Можна навіть відчути, як зникаєш, як губиш себе. Себе справжню. Ви про це і пишете, що пересали займатись тим, що любили раніше (малювати), що не знаєте, куди рухатись далі.
Але є у Вашому листі є й інше! Це мене дуже втішило. Не помічаючи особливо цього, Ви намагаєтеся повернути собі себе. Кривляння перед дзеркалом, лупцювання бордюру чи торкання дерева - усе це намагання повернути собі відчуття, що "я є!", "я живу!", "я щось контролюю". Селфхарм має коріння звідти ж, з намагання відчути фізичний біль і сподівання, що він відволіче від болю душевного. От тільки, це більше пастка, яка у декого стає солодко-нав'язливою і потрібні ЗНАЧНІ зусилля та допомога, щоб розірвати цей ланцюг. Як і з харчуванням. Ці труднощі накопичувались не один день-місяць, тож не дивно, що Ви зривалися! Навіть з професійною допомогою це займає багато часу і звісно бувають зриви. Тож буцання бордюру чи кривляння у дзеркала мені безперечно більше подобаються, як спосіб віднайти себе і відчути реальність.
Про "проблеми з пам'яттю" і "сплю по 12 годин". 14 років - це кінець підліткового віку. Відбуваються шалені зміни не тільки у роботі гормональних систем, а й у роботі мозку. Час від часу для підлітків природньо "тупити", довго спати, мати певні труднощі з пригадуванням. Додаємо стреси внаслідок непорозумінь та конфліктів з рідними та друзями, стреси, пов'язані з баченням себе. Справа в тому, що вони мають безпосередній вплив на мозок, який може "вмикати" режим енергозбереження. Також потрібно звернути увагу на те, що саме ви їсте: чи достатньо речовин для нормальної роботи саме мозку. Також я б Вас запитала, чи не маєте Ви бува якихось захворювань, що також можуть давати подібні симптоми.
Що я пропоную дітям у схожих випадках, коли вони приходять особисто? Ооо, вони змушені пригадувати усе можливе, чим вони у собі можуть пишатися. Ми шукаємо різні способи підняти собі настрій і протриматись, коли геть накриває (зараз це називається "ресурси"). Складаємо розгорнутий список. Важливо, щоб у ньому було різне: для тіла, для емоцій, щось пов'язане також зі спілкуванням і творчістю. Якщо є можливість, я пропоную організувати зустріч з найріднішими (щоб або я поговорила з рідними, або ми всі разом зібралися і кожен мав можливість безпечно висловити свої думки та потреби). Тобто ми робимо усе безпечне, що дозволяє повернути собі себе, повернути собі впевненість і відновити, на скільки це можливо, теплі стосунки з рідними.
Якщо я щось не так зрозуміла, сподіваюсь Ви напишете ще і виправите мене.
З повагою
Олена Іванівна
Немає коментарів:
Дописати коментар