середа, 23 лютого 2022 р.

Пошта довіри

 


Доброго дня (чи вечора), мужня дівчино, яка наважилась розпочати розмову про прийняття себе, харчування, почуття провини та пошуки себе!
Чому мужня? Не кожний зважиться говорити про те, що болить. Більшість відмахуються: "Усе гаразд! Нічого немає", або віджартовуються. Згодом, це дійсно може прокинутись в нас і відгукнутися образливими зауваженнями на адресу найрідніших на кшталт тих, про які Ви згадували.
Ще тому, що багато сказали, а про багато чого ще стримались.

Почну мабуть з "у меня не все так красиво и красочно". За роки свого життя, а їх багато, я не зустрічала жодної людини, яка б не мала труднощів, секретів-таємниць, які оберігають, так званих "ляпів" та ситуацій ганьби (отож-бо, навіть так😔). Думаю, якщо Ви цікавились біографією відомих гарнюнь чи дівчат з обкладинки, ви зустрічали багато сумних підтверджень сказаного мною. Є там історії також про розлади харчування. Вони розпочинаються якось не дуже помітно: якісь зауваження щодо зовнішності, порівняння себе з кимось важливим (не на власну користь), часті стреси, непорозуміння з найріднішими. Дівчата (хоча це може трапитися і з хлопцями!) втрачають вагу, але зазвичай не помічають цього. Навколишні ж то жартують невдало, то б'ють на сполох, але порозуміння вже буває так важко віднайти. Буває і так, як у Вас, - як на гойдалці, то їм, наче не в себе, то обмежую себе в їжі. І почуття провини, яке починає роз'їдати з середини. Неприйняття себе. Можна навіть відчути, як зникаєш, як губиш себе. Себе справжню. Ви про це і пишете, що пересали займатись тим, що любили раніше (малювати), що не знаєте, куди рухатись далі.

Але є у Вашому листі є й інше! Це мене дуже втішило. Не помічаючи особливо цього, Ви намагаєтеся повернути собі себе. Кривляння перед дзеркалом, лупцювання бордюру чи торкання дерева - усе це намагання повернути собі відчуття, що "я є!", "я живу!", "я щось контролюю". Селфхарм має коріння звідти ж, з намагання відчути фізичний біль і сподівання, що він відволіче від болю душевного. От тільки, це більше пастка, яка у декого стає солодко-нав'язливою і потрібні ЗНАЧНІ зусилля та допомога, щоб розірвати цей ланцюг. Як і з харчуванням. Ці труднощі накопичувались не один день-місяць, тож не дивно, що Ви зривалися! Навіть з професійною допомогою це займає багато часу і звісно бувають зриви. Тож буцання бордюру чи кривляння у дзеркала мені безперечно більше подобаються, як спосіб віднайти себе і відчути реальність.

Про "проблеми з пам'яттю" і "сплю по 12 годин". 14 років - це кінець підліткового віку. Відбуваються шалені зміни не тільки у роботі гормональних систем, а й у роботі мозку. Час від часу для підлітків природньо "тупити", довго спати, мати певні труднощі з пригадуванням. Додаємо стреси внаслідок непорозумінь та конфліктів з рідними та друзями, стреси, пов'язані з баченням себе. Справа в тому, що вони мають безпосередній вплив на мозок, який може "вмикати" режим енергозбереження. Також потрібно звернути увагу на те, що саме ви їсте: чи достатньо речовин для нормальної роботи саме мозку. Також я б Вас запитала, чи не маєте Ви бува якихось захворювань, що також можуть давати подібні симптоми.

Що я пропоную дітям у схожих випадках, коли вони приходять особисто? Ооо, вони змушені пригадувати усе можливе, чим вони у собі можуть пишатися. Ми шукаємо різні способи підняти собі настрій і протриматись, коли геть накриває (зараз це називається "ресурси"). Складаємо розгорнутий список. Важливо, щоб у ньому було різне: для тіла, для емоцій, щось пов'язане також зі спілкуванням і творчістю. Якщо є можливість, я пропоную організувати зустріч з найріднішими (щоб або я поговорила з рідними, або ми всі разом зібралися і кожен мав можливість безпечно висловити свої думки та потреби). Тобто ми робимо усе безпечне, що дозволяє повернути собі себе, повернути собі впевненість і відновити, на скільки це можливо, теплі стосунки з рідними.

Якщо я щось не так зрозуміла, сподіваюсь Ви напишете ще і виправите мене.

З повагою

Олена Іванівна



Немає коментарів:

Дописати коментар