Тиждень психології

 Тварина в житті дитини: важливі поради психологині Світлани Ройз

 

Як виховати в дитини гуманне ставлення до тварин? Як навчити піклуватися та дбати про братів наших менших? Як вберегти і малюка, і тварину від травматичного досвіду? Що зрештою змінюється, коли в житті родини з’являється домашній улюбленець? Розповідає психологиня Светлана Ройз.

 

Коли в житті дитини з’являється тварина – це тренінг емпатії та відповідальності, практика формування прив’язаності та «зв'язності», усвідомлення взаємозалежності всього і з усім. Дитина має розуміти, що, коли ми заводимо домашню тварину, ми запрошуємо у своє життя живу істоту:

✅ у якої є свідомість і свої потреби

✅ яка потребує поваги до своїх кордонів

✅ яку важливо навчитися відчувати

✅ яка тобі віддана

✅ у якої є свій характер і свій смак

✅ яка може хворіти

✅ якій потрібні фізичні навантаження

✅ життя якої вплітається у твоє життя

✅ і яку ти змушений будеш колись відпустити, сумуючи й зберігаючи пам'ять і любов.

 

Моя дочка якось скрикнула й розплакалася, а кішка моментально до неї кинулася й почала злизувати сльози. Ця безумовна відданість і емпатія вражають. Іноді донька каже кішці: «Ти мій найвідданіший друг». Знати, що в тебе є жива істота, яка тобі безумовно віддана, важливо і для дорослих, і для дітей. Це територія сили.

Коли в будинку з'являється маленька тварина, цуценя чи кошеня, дитина відчуває себе старшою. Вона бачить, як тваринка потребує турботи, й у неї з’являється можливість відчути свою силу і роль. Старша ж тварина дає малюку відчуття сили й опори. 

Разом із домашніми улюбленцями діти вчаться відповідальності та дисципліні. Їжа, туалет, прогулянки, ігри, вітаміни, щеплення – це не тільки про тварин, усе це стає частиною «дорослих навичок» малюка. А спостерігаючи, як сім'я піклується про тварину, іноді витримуючи незручності, але не кидаючи, дитина зміцнюється у відчутті, що і її також не кинуть.

 

🔸Будь-яка дитина проходить важливі етапи дорослішання, зокрема дослідження світу, розвитку емпатії. Багато здорових дітей намагалися відірвати лапки в жука, щоби подивитися, як влаштована комаха, але після першого-другого разу такого «дослідження» вони, в здоровому стані, повинні зупинитися. Не йти далі. До 4-х років дитина щодо тварин може діяти імпульсивно й егоїстично, оскільки навички контролю та вміння аналізувати наслідки своїх дій у неї ще не напрацьовані.

Завдяки тому, що дитина бачить піклування дорослих, які створюють межі у відносинах з усім живим (адже дитину після 3-х років теж не можна хапати на руки без попередження), які прояснюють дитині почуття – як свої, так і її, дитина вчиться поважати живе.

У 5-7 років дитина вже знає, що таке мучити тварину, заподіювати страждання. Якщо ми бачимо, що вона свідомо шкодить живій істоті, важливо звернутися до фахівця. Це може говорити про травматизацію самої дитини або про особливості розвитку, які обов'язково варто враховувати.

До 7 років малюки часто ідентифікують себе з тваринами. Це час мультфільмів, фільмів, книжок, ігор.

У 7 років дитина проживає один із етапів страху смерті, тому інформація про смерть тварин повинна подаватися особливо обережно. Дітям до 10-12 років не можна бачити в телевізійних сюжетах, фільмах тощо тіла вбитих тварин.

 

🔸Якщо сім'я думає про те, щоб завести тварину в домі, важливо, щоб це не було тільки рішенням дорослих, без урахування готовності, страхів, очікувань дітей.

Коли ж дитина просить домашню тварину, вона не усвідомлює, що жива істота не буде постійно партнером по іграх і може мати свій унікальний характер. Важливо пояснити це дитині, щоб у неї не було розчарування: «він зі мною не дружить, дайте іншого». Узяти в сім'ю улюбленця, а потім від нього відмовитися – це травматичний досвід і для самої тварини, і для всієї родини, і дуже непродуктивний досвід у житті дитини.

 

🔸З дітьми важливо говорити про нашу людську відповідальність за світ, відповідальність за те, на що ми можемо впливати. Це і годівниці для птахів, і допомога притулкам для тварин, і раціональне використання пластику. Чим більше дитина знатиме про світ навколо себе, тим більш «дружнім» і безпечним він для неї буде. Чим більше дитина знає про тварин, про їхні особливості, про унікальність, тим дбайливішим буде її ставлення.

 

🔸Але важливо говорити про те, що наше зручність, веселощі, розваги і зовнішня краса не повинні коштувати життя інших. Ніхто не повинен жити в неволі, ніхто не повинен «працювати» і вкладати життя, заради нашого сміху та тимчасового задоволення. Живі істоти існують для Життя, а не для підживлення нашого егоїзму. І про це можна і потрібно говорити з дітьми з 4 років: 

Про те, чому тваринам не місце в цирку. Що в контактних зоопарках тварини страждають. І що кожен із нас може вплинути на ситуацію, роблячи те, що від нього чи неї залежить. Важливо робити акцент на тому, що ми не винні, але відповідальні за те, що відбувається поруч з нами.

 

Нещодавно, коли я проживала складний період, вночі до мене прийшла наша кішка й дала мені лапу. Як людина. Лапу підтримки. І це те, що при кожній згадці викликає в мене захват.

Ми не знаємо, яку силу і мудрість принесе з собою той, кого ми вважаємо просто домашнім улюбленцем. Слова з мультфільму «Ліло і Стіч» про те, що «наша сім'я – та, в якій нікого не кинуть і не зрадять» – це не просто слова. Це внутрішня опора. Але сім’я – це не тільки люди, а й тварини, які з нами живуть.

Джерело