Підтримка дитини

 Дитячий психолог

Важкі діти у вихованні стають такими у відповідь на емоційну недоступність своїх батьків. Я помічаю, як часто батьки самі не вміють дати раду своїм емоціям, не ідентифікують свої емоційні відтінки. Весь арсенал емоційного інтелекту в таких словах «добре», «погано, «так собі»… Батьки не навчені говорити про свої переживання, тому не знають як бути з бурхливими емоціями дитини.

Кожна дитина потребує поряд надійного дорослого, який буде дбайливим до її переживань, чутливим і добрим. Не буде їй «затикати рот», не скаже «єрунда», не знецінить «чого ревеш», не узагальнить «ти завжди така нюня», не усоромить, не звинуватить в емоційності. Дитячий мозок - емоційний, що є природньо. Дозрівання розумного мозку (префронтальної кори) ще в процесі (доречі, до 25 років). Дитині життєво необхідно відчувати себе в емоційній безпеці як дома так і в школі. Поряд мають бути емоційно безпечні дорослі, які визнають дитячі переживання. Це ще не означає, якщо ви трохи накричали на своє чадо, то ви не турботлива мама. Дитина з двох років стикається з фрустрацією і кортизолом, особливо, коли встановлюються нові межі. Вона навчається справлятися з батьківською недосконалістю. В певній мірі дитині необхідна обмежена батьківська токсичність. Хіба, якщо ви систематично кричите на свою дитину, критикуєте, сварите, вимагаєте, не чуєте, то ви створюєте руйнівний стрес. Внаслідок довготривалого стресу в мозку дитини потужно виділяється кортизол, який може бути токсичним, впливати на розвиток мозку, на емоційну сферу. Дитина стає роздратованою і наслідок - негативна поведінка.

Дитина лише трохи може дати раду своїм емоціям. При відсутності людини, яка б допомогла дитині в регуляції емоцій, дитина залишається покинутою, самотньою, не почутою. Їй важко емоційно відрегулювати себе, вона може тільки плакати ще голосніше або замкнутися в собі, як часто чинять підлітки.

Батьківська психіка по суті, комунікує з психікою дитини. Мама/батько інтуїтивно заспокоює свою дитину через дотики.

Одного разу, я спостерігала, як на одній із батьківський груп, тато щось розповідає учасникам, забігає його дитина з дитячої кімнати, і вмить залазить до тата на коліна, хникає. Татусь тепло огортає обіймами, цілує в волосся, і не зупиняючись продовжує говорити.. Дитина притулилася до тата, поплакала в груди, заспокоїлась в обіймах - ніби підзарядилась, трошки посиділа на колінах і побігла далі в дитячу кімнату. Ось так виглядає зворушлива комунікація батька та доньки. І не потрібні слова. Обійми заряджають особливою енергією любові. У дитини з’являються сили вирішувати свої конфлікти.

Дотики та обійми створюють окситоцинове поле, і дитина відчуває захищеність в батьківській привязанності. Особливо зараз вони так необхідні дітям. Війна - виснажує психіку, і діти стають вразливими.

Навіть ми, дорослі, коли фізично відчуваєм дотики і обійми, ми відчуваєм психологічну підтримку.

1. Тому важливо бути турботливим слухачем дитячих емоцій. Вживати такі слова «я тебе чую», «я з тобою»… «як я можу тобі допомогти».. Тоді у дитини сформується механізм чути себе, турбуватись про себе.

2. Розвивати розуміння емоційних відтінків, називати їх - тоді дитина краще розумітиме себе.

3. Користуватися обіймами!

©Наталія Простун

P..S. Також на цю тему раджу книгу Роса Кемпбела "Як насправді любити дітей".

Когнітивна втома. Як себе підтримати

 Когнітивна втома

Як себе підтримати

«Не можу знайти відповідного слова», «дуже важко сприймати нове», «до вечора вже забуваю те, що відбувалось зранку», «плутаю слова і склади», «на вирішення тієї ж самої задачі потребую вдвічі, або навіть втричі більше часу, ніж раніше» - знаходиш себе?

Знайомся, це - когнітивна втома. Саме вона знижує нашу здатність швидко опрацьовувати інформацію.

Під час тривалого стресу мозок починає працювати довше, всі процеси сповільнюються — і це може лякати. Ти можеш відчувати себе наче «дурнішим".

Але з тобою все в порядку, і з твоїми когнітивними функціями теж. Просто твоя нервова система не встигає обробляти таку кількість задач: і жити буденне життя, працювати, виконувати усі свої обовʼязки, підтримувати контакт із оточенням, і одночасно справлятись з постійним емоційним навантаженням, спричиненим війною.

Як проявляється когнітивна втома?

Головний біль зʼявляється частіше, ніж зазвичай

Знижується концентрація уваги

Ти можеш забувати слова, плутати склади, частіше помилятись

Підвищується дратівливість

Складніше дається будь-яка творчість

Ти можеш помічати, що пізніше і інакше реагуєш на жарти

При плануванні чогось: якщо не записав/ла, то можеш забувати

Як себе підтримати?

На фізичному рівні:

Дотримуйся питного балансу, режиму сну, додай фізичних навантажень

Намагайся засинати не пізніше одинадцятої вечора і приділяй сну не менш 7-8 годин

Пройди регулярне медичне обстеження і додай вітамінів (за призначенням лікаря) у свій щоденний раціон

У своїй діяльності:

Розбивай великі справи на маленькі складові

Май записаний план задач на кожен день і не забувай викреслювати кожну виконану справу;

Роби одну справу в певний проміжок часу. Потурбуйся, щоб тебе ніхто не відволікав;

Корисними будуть перерви кожної години хоча б на 5 хвилин.

А також:

Приглушуй сповіщення від месенджерів

Дотримуйся «інформаційної гігієни»

Розвантажуй свій мозок, використовуючи практики майндфулнес хоча б раз на день

Виділи дні, які будуть вільні від прийняття будь-яких рішень

Якщо хочеться влаштувати собі «овочевий день» і подивитись «безглузді» серіали - не відмовляй собі в цьому задоволенні.

Будьмо до себе добрішими!

"Kinder Velt"

 

На платформі «Дія.Освіта» відтепер є симулятори професій та незвичний тест

Для школярів віком 11–14 років на платформі «Дія.Освіта» додали симулятори професій, які дають змогу підлітку відчути себе на місці професіонала.

На вибір пропонують 55 спеціальностей. Інтерактивні відео допомагають зануритися у звичайний робочий день візажиста, пекаря, режисера, дизайнера, маркетолога та інших професіоналів. Гравцю доведеться приймати рішення стосовно клієнта та намагатися надати йому якісні послуги або виробляти корисну та презентабельну продукцію. У такий спосіб тинейджер не лише зможе уявити реалії професії, а й почне усвідомлювати, чи підходить йому така робота. До того ж він дізнається чимало нових фактів щодо цієї діяльності, користуючись симулятором. Наприклад, знання з кулінарії стануть у пригоді кожному під час приготування їжі вдома, навички касира — для підрахунку родинного чи особистого бюджету тощо. 

Ще одна новація: профорієнтаційний тест. Він дещо незвичний, адже питання стосуються не уподобань підлітка, не знань чи навичок, а рис характеру. Тест виявляє, чи є людина скоріше інтровертом чи екстравертом, прагматиком чи емоційною, схильна більше прислухатися до інтуїції (і потребує скоріше теоретичної діяльності) чи відчуттів (і потребує взаємодії з матеріальними об’єктами), покладається більше на сприйняття навколишнього світу чи на судження. 

Тестування складене за методологією Майєрса-Бріггса (MBTI). Воно вже давно застосовується у бізнесі під час підбору кандидатів на вакансії. Наприкінці тесту, який можна пройти десь за пів годинки, школяр отримає опис найкращих рис свого характеру та поради стосовно професій, у яких йому буде комфортно. 

Джерело

О котрій лягати, як заснути, нічні повітряні тривоги

 

Пошук сильних сторін дитини

 Безпечний простір

Чому важливо бачити та задіювати сильні сторони дитини у процесі організації її навчання та спілкування - розповідаємо тут

Розмова з дитиною про смерть тварини

 UAnimals

Ми запитали поради у Вікторії Віткалової, аналітично-орієнтованої психологині та арт-терапевтки. Вона каже, що не варто уникати розмов про смерть тварини, навпаки — у розмові потрібно допомогти дитині пережити її емоції. Ось кілька порад:

Підготуйтеся до розмови з дитиною.

Заспокойтесь та налаштуйтеся. Подумайте, що саме ви будете казати та як поводитись.

Пам'ятайте, що будь-які емоції дитини, – це природні реакції на обставини.

Емоції не роблять дитину «поганою чи гарною», уникайте оцінок, будьте поруч, це повертає дитині почуття безпеки, яке необхідне в кризових ситуаціях.

Важка розмова може викликати вир негативних емоцій. Малеча може перелякатися чи заплакати. Будьте готові та підтримуйте: «Я розумію, що тобі зараз важко. Я поруч». Це дасть дитині почуття опори – їй необхідно покладатися на вас.

Супроводжуйте дитину в її переживаннях

Через сльози та гнів психіка звільняється від стресу. Скажіть дитині: «Мені також важко. Але я знаю, як із цим впоратись, і допоможу тобі. Ти можеш поплакати скільки тобі потрібно – я буду з тобою».

Зрозумійте, що немає універсальних слів, які треба говорити.

Уявіть, що би вам самим хотілося почути на місці дитини, і скажіть їй це. Замість «не плач» та «заспокойся» скажіть, наприклад, що ви будете поруч.

Підбирайте слова, залежно від віку дитини

Діти до трьох років не знають, що таке смерть, а у 5-6 років вони можуть емоційно реагувати або не реагувати, орієнтуючись на дорослого. У 7 років дитина вже починає замислюватися над тим, що таке життя та смерть.

Кажіть дитині правду

Не треба говорити, що тварина «заснула» чи «полетіла на хмаринки». Це означатиме, що тварина має прокинутись чи повернутися до вас. Скажіть, що «ми більше його/її не побачимо. Ми будемо сумувати за нею. Так сталося і нам теж дуже болить».

Не залишайте дитину на самоті

Цей досвід буде вирішальним в її подальшому сприйнятті таких ситуацій. Будьте поруч. Пам’ятайте, що дитина дивиться на реакцію дорослого і вчиться реагувати на виклики життя. Це досвід, який їй знадобиться у дорослому житті.

Не робіть тему забороненою

Разом із дитиною малюйте квіти для померлої тварини та згадуйте про її минуле життя.

https://www.facebook.com/UAnimals.official

Опора у кризові часи

 Центр психічного здоров'я НаУКМА

Що впливає на нашу здатність краще справлятися з негараздами - розповідаємо у цьому дописі