Для батьків дітей початкової школи (запит: дитина ненавидить школу)

 UA Mental Help 

Син 7 років, 2 клас, ненавидить школу, бо там нудно. Істерика кожного дня. Що робити? Здається, все спробували...

Сьогодні на ваші питання відповідає Анна Лущик - психологиня, дитяча консультантка в методі арт-терапії, консультантка в методі позитивної психотерапії UA Mental Help.

А для запису на безоплатну індивідуальну консультацію з психологом, дитячим психологом або лікарем-психіатром заповніть форму за посиланням: https://www.uamentalhelp.org/consultation

Адаптація дитини з РДУГ до школи

 Медичний центр "Доказові"

Адаптація дитини з РДУГ до школи

Початок школи — серйозне навантаження для нервової системи. А для дитини з РДУГ — ще й тихий внутрішній шторм.

Вона заходить у клас і відчуває:

• занадто голосно

• занадто багато людей і правил

• постійне "треба".

Вона старається, але виходить не завжди. Вона чує зауваження частіше, ніж підтримку. Порівняння — частіше, ніж розуміння. І дуже швидко починає думати: "Зі мною щось не так".

Саме тому адаптація — це не про оцінки. Це про витримування.

Що справді допомагає

Чітка структура = відчуття безпеки

- стабільний режим дня

- повторювані ритуали зранку й ввечері

- проговорювання: що, коли і за чим буде

Коли світ передбачуваний — тривога зменшується, а імпульсивність слабшає.

Короткі й зрозумілі інструкції

Неправильно

"Поводься нормально"

Правильно

"Сядь. Дістань зошит. Відкрий першу сторінку"

Один крок — одна дія.

Рух — базова потреба

- рухові паузи

- можливість змінювати позу

- активна розрядка після школи

Рух — це не непослух. Це спосіб вижити в перевантаженні!

Правила з сенсом

Дитині складно одразу прийняти:

- нові обмеження

- правила колективу

- авторитет учителя

Без пояснень правила відчуваються як тиск. І тільки сенс робить їх витримуваними:

"Це правило допомагає всім почуватися добре разом".

Підтримка замість тиску

Діти з РДУГ швидко перевантажуються:

- зляться і лякаються одночасно

- "вибухають", бо не встигають усвідомити

- закриваються, бо втомилися бути "не такими"

Емоції — це не проблема.

Проблема — коли з ними залишають наодинці.

"Я можу"

Дитині важливо відчути:

- я не гірший

- мене бачать

- мені допоможуть, якщо складно

Тому:

- хваліть за зусилля

- діліть завдання на кроки

- знижуйте очікування в перші місяці

Бо саме зараз формується віра в себе, а не "щоденник".

"Я серед інших"

Колектив може бути болючим:

- імпульсивність заважає дружбі

- реакції можуть лякати інших

- дитину не завжди одразу приймають

Соціальні навички не з’являються самі. Вони виростають там, де є терпіння і підтримка.

Головне:

Дитина з РДУГ не лінива і не "на зло".

Вона щодня робить більше зусиль, ніж здається.

Підтримка, стабільність і прийняття — це не "поблажки". Це умови, в яких дитина виживає.

Ваша Іванова Юлія.

Закулісся вчительської професії

 Урок – останнє, про що думає педагог: закулісся вчительської професії

Роботу в школі можна порівняти з курсом молодого бійця – вчитель початкових класів.

 

Я працював у школі протягом 7 років. Ці роки можна порівняти з курсом молодого бійця, адже за весь час отримав колосальний досвід вирішення найрізноманітніших ситуацій і проблем. Під час вчителювання я був татом, мамою, менеджером, психологом, педагогом, рятівником, будівельником, маляром, активістом, автором, оператором, продюсером, монтажником, відеографом тощо. І мова не про те, що вчитель має володіти багатьма навичками. Мова про те, що від учителя вимагають забагато.

Батьки вимагають, колеги вимагають, адміністрація вимагає, діти вимагають, бабусі з дідусями вимагають. А ще є Міністерство освіти, профспілка, міська влада, керівники управлінь освіти тощо.

І найцікавіше, що всі намагаються навчити педагогів правильно проводити уроки, реалізовувати космічні ідеї, викладати матеріал найновішими методами, які ще не придумали, робити феєричні шоу.

Іноді роботу вчителя можна порівняти з відомою назвою фільму «Місія нездійсненна». Бо якщо ти зробив добре для керівництва, то це не завжди добре для батьків. Якщо зробив добре для батьків, то це не подобається керівництву. І ти повільно перетворюєшся на м'яч, який всі футболять з одного кута в інший.

Спробую розкласти по полицях.

Тато, мама, бабуся й син

В одному з моїх класів було 23 учні. Це 46 батьків та майже 20 бабусь і дідусів. Тобто я, як учитель, мав догодити трьом поколінням одночасно.

Це надто складно, зважаючи на різні погляди кожного з поколінь. Бабуся просить проконтролювати, аби Назарчик гарно пообідав. Водночас тато наголошує: «Не змушуйте Назарчика їсти все». А мама шепоче: «Ви тата не слухайте».

І все це супроводжується сльозами Назарчика за столом у шкільній їдальні. Що робити? Як діяти? Хто з рідні хлопчика піде першим до керівництва?

Ситуація надто проста, звісно, але ж така знайома вчителям.

А коли мами починають битися на очах у всього класу. Скажете фантастика? Ні. Це реальний випадок у моєму першому класі ще з далекого 2012 року. Одна мама почала говорити іншій, що її син невихований. Звісно, яка ж мама погодиться з таким?

Слово за слово і... мертва хватка за волосся, тяганина одна одної прямо на очах у дітей.

Що робити? Як діяти? Що говорити дітям? Як здружити хлопчиків цих мам? Цьому не вчать в університетах. Цьому взагалі ніде не вчать.

Відпустка

У когось щодня фото з моря, а у вчителя – готовність кабінету до навчання у наступному році.

А ще відпустка вчителя – це вдосконалення навичок виконроба чи бригадира. А хто ще вміє за 1000 гривень зробити євроремонт у приміщенні площею 30 квадратних метрів? Звісно, вчитель. Принаймні, так думають в управлінні освіти, напевно.

Дякувати, у класі завжди знайдеться тато-будівельник, який організує роботу. Але ж де так буває, щоб учитель відпочивав, а ремонт ішов повним ходом?

56 днів? Так, це правда. Аж 56 днів вантажних робіт (все з класу винести, потім занести, потім розставити). Аж 56 днів для переклеювання шпалер, встановлення плінтусів й фарбування батарей.

Папери

А яка ж робота без паперів? Папки, папочки, папулічки. Хтось посміється, але це так. Вдома шафи у всіляких папках, у класі 100500 папок: списки учнів, довідки про пропуски уроків, звіти по харчуванню, заяви батьків, гурткова робота, план виховної роботи, календарне планування, журнали техніки безпеки тощо.

Заходиш до директора зі словами: «Ми з дітьми підемо до того клена за територією школи аби поспостерігати за птахом». А тобі у відповідь: «Не маєте права з дітьми ступити крок за територію школи без письмової згоди мами та тата кожної дитини. А потім напишіть список, проведіть бесіду, запросіть батьків, щоб ті поставили підписи про те, що діти почули, як поводитися. Після цього напишіть заяву на ім'я директора. Після погодження зареєструйте заяву у секретаря. Потім повідомте батькам номер заяви, бо як щось трапиться, вони запитають. А коли все готово, напишіть список, хто буде супроводжувати дітей. Ну всі ж знають, якщо йдете за територію, аби подивитися на пташку, яка сидить на дереві, потрібні відповідні папери. А як же без заяви? На кожних 10 учнів – один дорослий. А, мало не забули, ще треба потім звіт написати. А як же. Районний відділ освіти має знати про те, як діти дивилися на пташку. І не забудьте, фотозвіт теж потрібен, тому домовтеся з кимось із батьків, щоб фотографували. Ну і на методичному об'єднанні поділитеся досвідом. А потім прозвітуєте на 8 сторінок, як ви ділилися досвідом...».

І тільки учителі зрозуміють ситуацію. Все саме так і відбувається в реальності. Зовні виглядає так: вчитель і діти вийшли за територію школи й через 5 хвилин повернулися. А паперів треба більше, ніж у найскладнішому законопроєкті.

Булінг

А хто ж у наш час не знає, що таке булінг? Діти посварилися – знайди правильні слова. Батьки посварилися – знайди правильні слова. А якщо тебе принизили незаслужено, то знай – ти вчитель, маєш стерпіти. Здебільшого 99% сварок залишаються у стінах школи.

Конфлікт? Вчителям самим доводиться знаходити шляхи вирішення, щоб догодити усім сторонам конфлікту.

І у всій цій історії нема жодного слова про уроки. Звісно, це саме собою зрозуміло. Про це запитають у кінці семестру чи року. Зрозуміло, що тоді, у кінці року, всі миттєво втратять пам'ять. Забудуть про все, що ти робив протягом року. Забудуть геть усе, залишаться тільки оцінки. Спочатку «зріжуть» середній показник з мови, потім з математики, потім з читання. Зрізи знань – то як заповідь і вирок.

З іншої сторони ми самі вині в таких обставинах, самі витрачаємо відпустку на шкільні ремонти, намагаємося догодити усім, соромимося відстоювати свої права.

Іноді варто показати всім, що школа – це місце роботи, а не проживання. Іноді варто сказати «досить» як собі, так і усім навколо. Варто відстоювати свої права і свою позицію. Вчителі завжди наполегливі й вимогливі самі до себе. То чи не варто перенаправити цю наполегливість і вимогливість у сторону захисту самих себе? Чи не варто сказати «ні» усім цим паперам, булінгу, роботі під час заслуженого відпочинку?

Джерело: https://vseosvita.ua/news/urok-ostannie-pro-shcho-dumaie-pedahoh-zakulissia-vchytelskoi-profesii-33405.html