Не знаю, що сказати. 😔

Джерело

 

Спогади, які ми лишаємо своїм дітям

 Одного разу, коли я була підлітком, ми з батьком стояли в черзі, щоб купити квитки в цирк. Між нами і касою була тільки одна сім’я. Ця родина справила на мене велике враження. В них було вісім дітей, молодше 12 років. По тому, як вони були одягнені, можна було сказати, що у них не було багато грошей, але їх одяг був охайним і чистим. Діти поводилися добре, всі стояли в черзі позаду батьків, тримаючись за руки.

Вони розмовляли про клоунів, тварин і про все, що їм потрібно було побачити тієї ночі. Було помітно, що вони хвилювались, і це хвилювання пояснювалось тим, що вони ніколи раніше не були в цирку. Це було б родзинкою їхнього життя. Батько і мати гордо стояли на чолі зграї.

Мати тримала чоловіка за руку, дивлячись на нього, наче хотіла сказати: «Ти мій лицар у сяючих обладунках». Він посміхався і насолоджувався щастям своєї сім’ї. Продавчиня запитала чоловіка, скільки квитків він хоче? Він з гордістю відповів: «Я хотів би купити вісім квитків для дітей і два квитки для дорослих». Продавчиня повідомила ціну. Дружина чоловіка випустила його руку, її голова опустилася, губи чоловіка затремтіли.

Потім він нахилився трохи ближче і запитав: «Повторіть, будь ласка, яку ціну ви назвали?», продавчиня знову назвала ціну. У чоловіка не вистачило грошей. Як він повинен був повернутися і сказати своїм дітям, що у нього недостатньо грошей, аби піти з ними у цирки ?

Побачивши, що відбувається, мій батько поліз в кишеню, витягнув 20-доларову купюру і кинув її на землю. (Ми не були багаті ). Мій батько нахилився, взяв 20-доларову купюру, поплескав чоловіка по плечу і сказав: «Вибачте, сер, це випало з вашої кишені». Чоловік зрозумів, що відбувається. Він не просив подачки, але безумовно цінував допомогу у відчайдушній і незручній ситуації. Він подивився прямо в очі моєму батькові, взяв його обома руками за руку, міцно стиснув 20-доларову купюру і, тремтячими губам, сльози текли по його щоці, відповів: «Дякую, дякую, сер. Це дійсно багато значить для мене і моєї сім’ї ».

Ми з батьком повернулися до машини і поїхали додому. На 20 доларів, які дав мій батько, ми збиралися купити собі квитки. Хоча в ту ніч нам не вдалося побачити цирк, ми обидвоє відчули в собі радість, яка була набагато більша, ніж міг нам дати цирк. В той день я дізналася цінність «Давати».

 

Людина, яка дає більша того хто отримує. Любов не має нічого спільного з тим, що ви очікуєте отримати – тільки з тим, що ви очікуєте дати. Навчіться робити когось щасливим, віддаючи.

Одрі Хепберн

Джерело

Лист Всевишньому

 Ризький письменник і кінодраматург Михайло Димов запропонував учням ризьких шкіл у віці від 6 до 10 років написати листа Всевишньому, задати йому самі нагальні питання, попросити про найголовніше:

-Чи може вистачити дитинства на все життя?

Марк, 1 кл.

-Може, я можу тобі чимось допомогти?

Світла, 2 кл.

-Квіти у тебе вийшли краще, ніж людина.

Галя, 4 кл.

-Як мені жити, щоб всі на світі були щасливі?

Ліза, 2 кл.

-На землі стільки бід і страждань, щоб людям не жаль було помирати?

Ігор, 4 кл.

-Я з нею два роки ходив в садок, цілих півроку навчався в першому класі, і ось одного разу вона мені заявила: «ми з тобою різні люди». Ти уявляєш, я гірше, ніж помер.

Аркадій, 2 кл.

-Чому навесні, коли ввечері Ти вмикаєш на небі зірки і дуєш на Землю теплий вітер і навколо тихо-тихо, мені іноді хочеться плакати?

Наталя, 2 кл.

-Чому світ без ніжності?

Лена, 1 кл.

-Боженька, а душу Ти мені вклав мою чи чиюсь?

Стасик, 2 кл.

-Як вмирає день? Через старість?

Лев 3 кл.

-А я є насправді?

Люба, 3 кл.

-Навіщо ти зробив людину головною на землі?

Олег, 4 кл.

-Коли почалася на Землі любов?

Катя, 4 кл.

-Це Ти послав дощ, щоб він напоїв спеку?

Рая, 4 кл.

-Чому багато людей такі несонячні?

Аріна, 3 кл.

-А можна не народжуватися?

Світлана, 2 кл.

-Чому, коли любиш, все подобається, навіть яєчня?

Стьопа, 2 кл.

-Чому Ти створив світ таким, що коли мама порве колготки, вона плаче?

Віта, 2 кл.

-Коли мене не буде, я себе буду бачити?

Толик, 2 кл.

-Як стати спогадом?

Міша, 4 кл.

-Я б попросив у Тебе ласки.

Нормунд, 2 кл.

-Дорогий Бог, прошу Тебе, зроби так, щоб, починаючи від бабусі і закінчуючи слонами, всі були щасливі, ситі і взуті.

Тоня, 2 кл.

-Хочу, щоб в молодості я жила добре і щасливо, а в старості можна тільки щасливо.

Віра, 3 кл.

-Кажуть, що людина повертається на землю у вигляді когось. Зроби, будь ласка, так, щоб я повернувся на землю у вигляді моєї собаки, а вона у вигляді мене, і ми знову будемо разом.

Альоша, 4 кл.

-Поверни моїх батьків у дитинство, я б з мамою товаришував.

Гоша, 4 кл.

-Нехай всі, на кого я подивлюся, посміхаються.

Тіма, 2 кл.

-Я дуже хочу, щоб діти з притулків знайшли собі нових, хороших батьків.

Даша, 4 кл.

-Відкрий нам нас.

Володя, 4 кл.

-Роздай всім людям доброту.

Катя, 2 кл.

-Боженька, сотвори так, щоб на небі висвітилися обличчя бабусі і дідуся і вони посміхнулися мені.

Кіра, 4 кл.

-Подаруй мені життя.

Стасик, 1 кл.

-Нехай все люди будуть щасливі, тоді вони не злі.

Вася, 4 кл.

-Давай домовимося, Господи, я вірю в Тебе, Ти - в мене.

Ляля, 2 кл.

-Навчи моїх ворогів прощати своїх ворогів.

Гера, 4 кл.

-Рятуй людей не від гріхів, а від самотності.

Сергій, 3 кл.

-На батьківських зборах вчителька говорила про мене так багато хорошого, ніби я помер.

Олаф, 3 кл.

-Знаєш, хоч мені здається, що душі у мене немає, але іноді вона все-таки болить.

Роман, 2 кл.

-А я ж кожну секундочку вмираю.

Паша, 1 кл.

-Не бійся, Господи, я з Тобою!

Андрій, 1 кл.

-Знаєш, а у деяких людей на серце віконниці.

Ольга, 3 кл.

-Можна мені не вмирати?

Юля, 1 кл.

-Які б Ти поставив мені оцінки за життя?

Аркадій, 2 кл.

-Люди похилого віку - це втомлені діти.

Андрон, 4 кл.

-Я пишаюся, що у мене є Ти.

Катя, 2 кл.

-Ми Тебе розуміємо краще, ніж дорослі.

Гарік, 2 кл.

-Я ще маленька, вчуся в третьому класі, гріхів поки немає, але планую.

Єва, 3 кл

Джерело