"Як дорослим говорити з дитиною, яка образила тварину?"

 "Як дорослим говорити з дитиною, яка образила тварину?"

Як говорити з дитиною, якщо вона образила тварину?

Дитинство важливий етап розвитку людини, в цей період закладаються основи поведінки в суспільстві, поняття щодо моралі та етики. В цьому дітям допомагають дорослі, які поруч.

Вони вчать, виховують і формують поняття щодо «добра, зла, любові співчуття, взаємодопомоги» та інших категорій притаманних людству.

Вчать допомагати слабшим, опікуватися молодшими, бути поруч з рідними в важкі часи, такі норми, діти наслідують та продовжують вже будучи дорослими. Через лагідне поводження з природою та тваринами, ми дорослі, можемо навчити дитину, бути добрими до оточуючого живого світу.

І ось, коли стається, ситуація, яка наче не відповідає, тим принципам, які батьки впроваджують у вихованні, виникає запитання: що я роблю не так? Як навчити бути добрим та емпатичним до оточуючих.

Останнім часом зростають звернення до дитячих психологів з приводу занепокоєння батьків щодо сплесків злості чи гніву у дитини саме на домашніх улюбленців або вуличних тварин. Раптом, дитина хоче вдарити або б’є, або проявляє іншу агресію щодо тварини.

Як в таких випадках реагувати? Як говорити з дитиною?

Одразу хочу утримати батьків від навішування ярликів на кшталт «жорстокий садист», бувало в практиці і таке. Це може загострити відносини, та ускладнити проживання цієї історії. Якщо така реакція сталася вперше і ви одразу побачили, спробуйте усвідомити спочатку свою емоційну реакцію на цей випадок, спитайте себе: що я відчуваю з цього приводу? Подив? Злість? Страх? Пригадайте, чи було подібне у вашому дитинстві з вами? Як ваші батьки на це реагували, і як би вам хотілося, щоб це було? Не поспішайте з висновками і в більш-менш спокійному стані обговоріть цю історію з дитиною. Без звинувачень, намагаючись розібратися, що спонукало і що після цього випадку відчуває дитина?

Пригадую випадок, коли мама 7-ми річного хлопчика розповідала, як налякалася, коли побачила, що син кинув на стіну кота і той боляче вдарився, коли вони розбирали ситуацію, з’ясувалося, що він подивився мультфільм про літаючих тварин і хотів навчити свого кота літати.

Окрім того, сьогодні, коли наше життя кожен день стискається з величезними стресорами, діти є однією з найбільш психологічно вразливою категорією. Травма війни викликає дратівливість, сплески злості та агресії, постійну тривогу та занепокоєння. Дітям важко скидати всі ці емоції на дорослих, тому що можна отримати таку ж реакцію у відповідь. Тому, для скидання напруги «під руку» підпадають тварини.

Якщо дорослий, який поруч з дитиною, буде розуміти, що відбувається в психіці маленької людини, і зможе це обговорити, за допомогою іграшкових тваринок – пограти про це, «посваритися-побитися» іграшковим песиком, тоді дитині буде легше справлятися.

Ну і важливо наполягати, що будь-яка жива істота відчуває біль, коли їй роблять боляче, тому, скидати напругу: битися, злитися та гніватися, краще на неживих іграшкових предметах, а живих людей і тваринок потрібно обіймати.

Якщо сплески злості і гніву на тварин, стають повторюваними, рекомендую звернутися до психолога-фахівця за допомогою.

Бажаю всім здоров’я, бережіть себе.

Вікторія Віткалова, дитячий психолог

Джерело

ЕМОЦІЇ. БАТЬКИ І ДІТИ (у продовження теми контейнування)

 ЕМОЦІЇ. БАТЬКИ І ДІТИ.

Автор: Гнатюк Ганна

Емоційна сфера і мозок

 У новонародженого перший контакт зі світом пов’язаний з тілом і фізіологією. Оскільки дитина з’являється на світ з сформованим рептильним мозком, який відповідає за голод, спрагу, агресивність, терморегуляцію … Тобто, за те, чи добре мені, чи погано.

 

І тільки згодом, з розвитком мозку повноцінно розвивається і емоційна сфера. Лімбічна система, яка відповідає за емоції, пам’ять, сон, агресію, нюх…продовжує змінюватися аж до підліткового віку. Порівнюючи МРТ мозку дорослих і підлітків дослідниками було виявлено, що саме лімбічна система більш чутлива і активна у підлітків.  В той час коли префронтальна кора ще не сформована. Саме цим пояснюють ризиковану, необдуману та імпульсивну поведінку підлітків. До речі у хлопців повне формування мозку настає пізніше, чим пояснюють більш зважену поведінку у дівчат.

 

Префронтальна кора остаточно формується лише в підлітковому і юнацькому віці, відповідає за прийняття рішень, планування, розуміння себе і оточуючих, емпатію.

 

І тільки вже у стабільній особистості всі функції мозку налагоджені і людина здатна тримати фокус на головному, і отримувати задоволення від руху до нетермінових, але важливих цілей.

 

Навіщо емоції

 Кожна емоція, навіть дуже дискомфортна – наш помічник. Так само як кожна емоція може бути складним випробування, навіть «найпозитивніша». Я противник того, щоб розділяти прояви емоційної сфери на позитивні і негативні. Хоча в нашій культурі так прийнято, принаймні так було прийнято в минулому.

Легше навчити дітей, що «боятися – смішно», «плакати – соромно», «злитися – некрасиво», «ніхто не дружить з тими, хто незадоволений» … аніж навчити як справлятися з будь-якими своїми почуттями. Так і виростають дорослі, які рухаються по життю керуючись на схвалення і відгуки, вони не відчувають і не розуміють себе, ними дуже легко маніпулювати.

 

Важливо розуміти самому і вчити дітей – що будь-які переживання є природніми і потрібними, і слід їх висловлювати, не порушуючи права і межі інших людей. Адже навіть любов і дружба можуть виявлятися токсично.

 

Для моєї племінниці було відкриття, що вовк не тільки злий. Вона довго думала, перш ніж відповісти на питання: – «А коли вовк добрий і задоволений?». Її відповідь: – «Коли ситий, лежить на сонечку і його ніхто не чіпає». Думаю, будь-який в такій ситуації задоволений.

 

Часто на психологічних консультаціях і системних розстановках я питаю: «І що ви при цьому відчуваєте?». Відповісти можуть не всі.

 

Роль батьків в переживаннях дитини

 Для того, щоб людина мала опору особистої цілісності важливий баланс розуму, тіла і почуттів. Найчастіше у вихованні батьки і програми дитячих установ більше концентруються на розвитку когнітивних здібностей, і часто забувають про свій вклад в емоційну сферу дитини. Адже людина навчається розпізнавати свої переживання і висловлювати їх в соціальному оточенні. А краще навчання – на власному прикладі.

Тому так важливо, щоб батьки були зрілою особистістю, розуміли, і приймали всі свої почуття і переживання. Щоб була внутрішня згода з реальністю, де доречні і смуток, і злість, і тривога, і радість … І запам’ятайте – емоції доречні тоді, коли ви їх відчуваєте, – це реакція на стимул. А якщо емоційна реакція йде в розріз з реальністю – це може свідчити про психологічні травми, захисні механізми й блоки, з чим добре було б попрацювати з психологом чи психотерапевтом.

 

Програма мінімум для батьків – це донести для дитини: «все що ти відчуваєш – це правильно, на це є свої причини, і я можу допомогти тобі в цьому розібратися. Разом ми впораємося з будь-якими твоїми переживаннями.»

 

Така поведінка називається контейнування.

 

Контейнування

 Контейнування – це внутрішня здатність бути якісно присутнім і при цьому витримувати власні емоції та переживання іншої людини. При цьому важливо проявляти повагу і визнання значущості цих переживань.

 

Емоція – реакція, і якщо людина щось відчуває, то вмовляння, на кшталт, це не важливо і не варто на це звертати увагу, – не допоможуть. Навпаки, знецінення почуттів тільки збільшить дистанцію і нерозуміння між вами.

 

Бути таким «контейнером» або приймати допомогу іншого в нелегкі моменти життя – це дуже інтимно, це прояв справжньої близькості, адже одна зі сторін дуже вразлива.

 

По-справжньому підтримати іншого, коли приймаєш і «вміщуєш» у собі його страх, біль, відчай і просто бути поруч – це про довіру, відкритість, безпеку, дружбу і любов.

 

Як цінно вміти бути таким безпечним «острівцем» для коханої людини, для друзів і рідних. І в свою чергу, який це дар бути з близькою людиною, яка «лікує» своєю присутністю і прийняттям.

 

Для дитини – це вкрай необхідно! Аби батьки були здатні бути якісною підтримкою і опорою. Адже дорослий часто сам може впоратися, він в більшості випадків сам собі може бути таким «контейнером», ну в крайньому випадку може звернутися до психолога. До речі описаний процес дуже схожий на процес психотерапії.

 

У дитини немає ресурсу, досвіду, знання, як про себе подбати, її мозок ще формується, вона фізіологічно ще не завжди може приборкати хвилю емоцій.

 

Дорослий вчить проживати і бурхливу радість, і гірку печаль, тим самим вчить щирості і справжньому контакту з іншими. Якщо ж перешкоджати процесу проживання – емоції консервуються, дитина починає сумніватися в собі, починає орієнтуватися не на власні почуття, думки і своє відчуття світу, а на переконання – що правильно, а що ні. У такому випадку дитина втрачає і не може створити свою власну опору, і може виникнути дисоціація і  неконгруентність .

 

Дисоціація – процес від’єднання думок від почуттів і тіла, тут часто виникає психологічний механізм раціоналізації, також це одна з причин розвитку психосоматичних захворювань.

 

Неконгруентність – наявність внутрішнього конфлікту, те що у людини всередині не відповідає тому, що вона виражає назовні.

 

Що б цього не допустити, варто вчитися бути ресурсною підтримкою і опорою для дитини в нових нелегких ситуаціях.

 

Техніки контейнування:

 

·        Побути поряд

·        Потримати за руку

·        Обійняти і дозволити дитині в обіймах висловлювати будь-які свої переживання: злитися, плакати, кричати …

·        Дивитися в очі

·        Описати реальну ситуацію і внутрішньо погоджуватись з нею

·        Описати почуття, які виникають у людини

·        Поділитися своїми переживаннями

Алгоритм контейнування:

 

1.     Нормалізація переживання. Важливо висловити, що в цій ситуації те, що ти відчуваєш – це нормально. Ти так реагуєш і це правильно.

2.     Бути присутнім в процесі проживання. Дати цьому час.

3.     Після видимих ​​змін емоцій, також необхідно обговорити ситуацію, причини виникнення та можливі різні моделі поведінки в ній. Поговорити про емоції, навіщо вони і як вони допомагають. Пофантазувати про свою поведінку в майбутніх подібних моментах.

Для чого важливо з дитиною пройти весь цей алгоритм?

 

У цьому процесі батьки чи довірений дорослий виконує різні функції:

 

Дає ресурс ( твої реакції правильні; я тебе люблю в будь-якій ситуації і з будь-якими почуттями; ти цінний сам по собі; ти можеш розраховувати на мене …)

 

Вчить (чому у тебе така реакція; що таке та чи інша емоція; навіщо вона, як вона може заважати і допомагати …)

 

Виховує (що відчувають інші учасники ситуації; де і як захищати себе; яка поведінка допоможе висловити свої переживання, і разом з тим, це не буде шкодити іншим …)

 

Будьте опорою, вчіть і виховуйте, якісне батьківство – це вибір!

Джерело

Активності, коли немає світла

 Світлана Ройз

12 "світлих" ідей. В темряві, але зі світлом всередині. Поки є зв'язок, повторю і додам зовсім нового - як допомогти дітям і собі в темряві.

1. Пляшку з водою поставити на ліхтарик телефону - виявляється, досить яскравий світильник (спасибі, вчора мені в коментарях до допису показали цю ідею. Можна ще додати в воду глітерів)

2. Будь-які гірлянди - (наші з Юску та Сільпо. З Юску - практичніші, працюють на 1 батарейці) - вони не просто добре освітлюють, створюють атмосферу затишку

3. Ліхтарики з датчиком руху по "звичних маршрутах" дитини. Малюків називаємо володарями світла, бо вони його "вмикають"

4. Планшет, що малює світлом

(Ручку можна знайти в продажу окремо і грати, роблячи невидимі написи,проявляючи їх світлом ручки)

5 Плед, що світиться в темряві

6 Пластилін, що світиться в темряві (тільки замовила, ще не випробувала його) + неонові фломастери

7. Люмінесцентна клейка стрічка, в продажу є різні кольори (тільки замовила, не випробувала)

8. 40 різних ігор в темряві - для дітей різного віку https://www.unicef.org/ukraine/stories/games-in-the-dark

9. Якщо дитина боїться темряви - зробити "спрей від монстрів" - пульверизатор зробити чарівним, наклейками, зробити напис на пластирі, потримати на ліхтарику, щоб "набрався світла". Нехай дитина сама бризкає в темряві із "чарівними словами"

10. Як зробити із стаканчика і харчової плівки проектор https://www.facebook.com/100000708430176/posts/5764416813591876/

11. Тіньовий театр - як саме долонями можна показувати фігурки

https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=5991651010868454&id=100000708430176

12. Холод підсилює відчуття тривоги в темряві - проста грілка, чи грілка- іграшка в мішечку, набрана заздалегідь, може допомогати.

Це будуть слова пісні:

Коли зовні темно, всередині світло вмикай

Сяй!

Обіймаю, Родино ми знаємо, заради чого гуртуємось. нашого світла вистачить на всю цю темряву. Обіймаю, як хочу Перемоги

МУЛЬТФІЛЬМИ, ЯКІ ВИХОВУЮТЬ ТОЛЕРАНТНІСТЬ У ДІТЕЙ

 МУЛЬТФІЛЬМИ, ЯКІ ВИХОВУЮТЬ ТОЛЕРАНТНІСТЬ У ДІТЕЙ

1. «Подарунок» (2015, Німеччина)

Зворушливий короткий анімаційний фільм про підлітка і дуже особливого цуцика, який створили на основі коміксів бразильського художника Фабіо «Коали» Кавальканті аніматори Якоб Фрей і Маркус Кранцлер. Виграв десятки міжнародних призів і допоміг молодим аніматорам отримати роботу у студіях «Піксар» і «Дісней».

2. «Каструлька Анатоля» (2014, Франція)

Головний герой мультфільму — хлопчик на ім'я Анатоль. Він зовсім несхожий на однолітків, і ця разюча відмінність полягає в червоній каструльці, що міцно прив'язана ниткою того ж кольору до руки хлопчика. Цей атрибут, що незмінно супроводжує всюди нашого героя, приковує погляди перехожих і викликає глузування.

Не дивно, що дивний хлопчина дуже самотній. Замість друзів його всюди супроводжує зграя бродячих собак, яких приваблює гуркіт посудини, що волочиться по тротуарах. Випадкові перехожі лякаються цього звуку і посилають слідом за Анатолем прокляття. Божевільний хлопчик не знає радості і не вміє веселитися, як його однолітки.

Батьки його однокласників забороняють своїм дітям спілкуватися з дивакуватим хлопчиськом. Та й самі хлопці намагаються обминати його. А згодом за ним і зовсім закріплюється репутація безумця, що робить хлопця ще нещаснішим.

З того часу він не прагне заводити знайомства і намагається від усіх відгородитися. Цю нещасну дитину не зустріти на спортивному майданчику, ковзанці чи дворі. Він живе у своєму особливому світі та нікого в нього не пускає. Але якось все змінюється, в житті хлопчика з'являється справжній друг...

3. «Струни» (2014, Іспанія)

Красива історія про толерантність, рівність, солідарність, дружбу і дитячу мудрість, якої варто повчитися навіть дорослим.

Мультфільм «Струни» («Cuerdas») був нагороджений премією Гойя за кращий короткометражний анімаційний фільм. Його творець, Педро Соліс, хотів звернути увагу на важливість інклюзивної освіти.

4. «Тамара»( 2013, США)

Цей зворушливий короткометражний мультфільм розкаже про дівчинку Тамару, яка мріє стати танцівницею. Вона танцює під звуки музичної скриньки, не помічаючи нічого навкруги. Але чому так засмучується мама, коли бачить це? Виявляється, Тамара зовсім не чує музику.

5. «Секрет Маела» (2014, Франція)

Автори цього мультфільму хотіли пояснити не лише дітям, а й дорослим тему ставлення до людей із синдромом Ангельмана. Щоб оцінити тонкість цього фільму, його варто подивитися кілька разів.

6. «Мій братик з Місяця» (2007, Франція)

Цей анімаційний фільм створив Фредерік Філібер, батько хлопчика-аутиста.

Автор поділився своїми переживаннями та ідеєю:

«Коли ми зрозуміли, що в нашого сина проблеми, педіатр направив нас у центр психічного здоров’я, в якому ми, батьки, почали проходити сеанси психоаналізу. Ми стали шукати інші рішення щодо догляду за хворими дітьми в лікарнях і вдома. Паралельно ми вирішили створити фільм. Це був спосіб розказати невелику історію, щоб говорити про проблему аутизму у зрозумілій формі. Цей фільм можуть дивитися всі: батьки, спеціалісти, ті, для кого аутизм не значить нічого. І ті, хто в житті стикнувся із цим».

Юлія Ворман, практичний психолог.

Надання допомоги дитині з ООП

Надання допомоги дитині з ООП

 Війна - стрес не тільки для дорослих, які все розуміють, а й для дітей. Відчуття небезпеки, тривога, порушення звичного стану речей, постійні зміни та переміщення - все це може злякати дитину, збити її з пантелику і викликати дискомфорт.

 В кризовій ситуації, яка склалася сьогодні надзвичайно важливо підтримувати один одного, вміти заспокоїти людей, які знаходяться поруч, насамперед дітей.

 Діти з особливими потребами є особливо вразливими до цих страшних подій які зараз відбуваються в нашій країні. Вони потребують більш пильної уваги по відношенню до них та їх емоційного стану.

 Дуже важливо, щоб дорослі уважно стежили за проявом у дитини будь-яких симптомів пригніченості та стресу і змогли вчасно надати дитині первинну допомогу.

Джерело

Контейнування

 Дитячий психолог

Контейнування — здатність до витримування різних видів психічної енергії: емоції, напруга, інстинктивні імпульси та багато іншого.

Контейнування допомагає обробляти емоції, що виникають у певній ситуації. Важливо в цьому процесі розрізняти де наші емоції та переживання, а де емоції та переживання іншої людини.

Приклад контейнування.

У дитячому віці у дитини багато емоцій і переживань, але вона ще не має саморегуляції і не може самостійно себе заспокоїти. Саме тому важливо бути з дитиною спокійними, визначати емоції та почуття, допомагати задовольняти потреби та регулювати те, що дитина відчуває. Із цього складається контейнування. Далі, у дорослому віці, людина вже вміє самостійно контейнувати свої переживання, визначати почуття та висловлювати їх.

©Психологія здоров'я

P.S. Тема цікава та важлива, тому пізніше буде більш розлоге пояснення цієї здатності.

З Днем гідності та свободи!

 Гідність та Свобода - найголовніші слова України

Відчувати себе нацією, відроджуватися та створювати нові або давно забуті сенси - те, чим українці займаються вже дев’ять років поспіль.

Хоча війна за існування та свободу триває століттями.

Можна сперечатися, коли саме розпочався цей марафон Гідності у 2004 - му під час Помаранчевої революції, 2013 - го на Євромайдані або ж 1991-го на Граніті або ж цього року в лютому.

Несамовитий бій за свободу триває.

Ціна Гідності надто велика. І нам треба зуміти не тільки здобути Свободу, а й бути Гідними тих, хто за неї боровся.

Тому сьогодні по праву вітаю українську націю, яка відбулася.

Вірю в остаточну перемогу Гідності та здобуття беззаперечної Свободи.

Адже Гідність дорівнює Свобода!

Сергій Дмитрієв, капелан