Національний центр надання психологічної допомоги людям в горі
Підліток -це людина, яка перебуває на стадії, коли вона відходять від дитячого мислення, але ще не досягла дорослого. У них формуються сенси, цінності, розуміння поняття смерті.
Вони вже розуміють що таке смерть, але ще не мають цінності власного життя.
Підлітковий вік завжди особливий період як для дитини, так і для батьків. Навантаження, яке додалось через бойові дії на території України, у додатку до гормональних змін ускладнюють процеси притаманні підлітковому віку.
Діти переживають різні види втрат і тому мають різні сценарії переживання горя, які можуть ускладнюватися травматичним досвідом.
Втрата близької людини - це важке випробування та фрази «все мине», «ти маєш пережити це» - звучать не заспокійливо, а дуже абстрактно тим паче для дитини.
Втрата близької людини – важке випробування. Надаємо декілька порад, як допомогти дитині, що горює.
Не пришвидшуйте процес горювання. Не квапте горе. Хай дитина проживає у своєму темпі цей процес. Не приховуйте своїх сліз і не забороняйте плакати дитині. Це нормальний процес в межах горювання й до того ж корисний. Заохочуйте дитину вести щоденник або «вималювувати» свій теперішній стан, або писати вірші, оповідання. В стані горювання думок, слів та образів в голові так багато, що їх потрібно час від часу вивантажувати. Долучайте дитину до фізичних вправ та здорового харчування. Коли ми займаємось спортом чи просто регулярно робимо зарядку, наш мозок розуміє, що все добре, ми рухаємось, отже ми живі. Важливе харчування за годинами, тому що апетиту може не бути. Розмовляйте з дитиною. І дайте можливість дитині розмовляти, тому що під час розмови психіка вірить в те, що відбулося, усвідомлює сам факт втрати близької людини.Ми пропонуємо не лишати підлітків у стані переживання горя втрати близької людини на самоті. Батьків підлітків виснажені горем від своєї втрати і можуть не помітити способи, які дитина обрала для переживання горя у такому віці.
Коли дитина переживає втрату у підтримуючому колі, то у неї є можливість змінити фокус уваги, впоратися з травмою та отримати підтримку від ресурсних дорослих.
Ми не можемо змінити ситуацію, вберегти дітей від травматичного досвіду, не можемо повернути їм близьких, але здатні бути поруч, коли їм боляче.
