«Мій дядько Алекс Воннегут ... навчив мене дуже простій, але дійсно важливій істині. Він говорив, що ми чомусь не помічаємо, коли трапляється щось хороше. Але ж хороше варте того, щоб на нього звернули увагу.
Він говорив не про якісь великі звершення, а про найпростіші, повсякденні речі: коли п'єш лимонад в спекотний полудень в затінку, або раптом відчуваєш запах свіжого хліба з булочної, або сидиш ловиш рибу, і тебе не хвилює, зловиш ти що-небудь чи ні, чи чуєш, як десь у сусідньому будинку хтось по-справжньому класно грає на піаніно.
Дядько Алекс втовкмачував мені, що в моменти таких прозрінь обов'язково треба сказати вголос і з почуттям: «Як же здорово, правда?»
Курт Воннегут, "Времетрясение"
з Обнять слона
Немає коментарів:
Дописати коментар